Історії Липень 24, 2013

Метафізика – це чиєсь все

Всі знають про Харукі Муракамі. Хтось говорить про нього, хтось співає пісні, а дехто читає його книги.
Сьогодні зранку я познайомилась з дівчиною з Іпанеми та її метафізичними ступнями. Все відразу стало неймовірно спокійним – захотілось щось робити, кудись йти, знову читати і тішитись, що для цього є час.
Щоб там не траплялось, які би складні речі не скручували наш мозок у губку, а долю – у дивний вузол, завжди залишається сподіватись лише на одне:
І дасть Бог, коли-небудь я обов’язково потраплю в той далекий світ, у те загадкове місце – і зустріну там самого себе. Коли можна – хотілося б, щоб у тому місці було тепло. А якщо там буде ще й трохи банок з пивом, то більшого і бажати годі. Там я перетворюся на Того-ким-я-є, а Той-ким-я-є перетвориться на мене. Між нами не залишиться ані щілинки. Десь обов’язково повинна бути така чудова місцина.
Процитовано “Дівчина з Іпанеми“.

P.S. Читайте це прекрасне оповідання. Обговоримо)

 

 

You Might Also Like

1 Comment

  • Петько Степуляк Серпень 11, 2013 at 17:33

    щось круте)

  • Leave a Reply