Історії Стиль життя Липень 10, 2013

Привіт, перший пост

В одному дівчачому фільмі головна героїня казала, що будь-яке знайомство потрібно присмачувати цікавими деталями. Так от, привіт. Мене звати Таня. Мені 19 років. І я ніколи по-справжньому не ходила в гори. Донедавна.
 
Десь на початку липня моя прекрасна одногрупниця Юля сказала: “Їдем в гори”. Я відповіла, що ОК. І після недовгих приготувань ми вже спокійно тряслись собі в поїзді Львів-Рахів. Насправді, їзда в поїзді не є найспокійнішим у світі заняттям. Одного разу ми з Максом (Макс – це такий блондин, що часто з’являтиметься на моїх світлинах) їхали звідкись кудись. Мило собі про щось балакали. А потім загорівся поїзд. Просто взяв і почав горіти. Подумаєш.
 
Забігаючи наперед скажу, що липнева пригода закінчилась добре, адже містер провідник (тобто, людина, яка знала куди і як йти, тобто, Діма) взяв нас у свої мужні руки і сміливо довів аж на гору.
Спершу, я думала, що не зможу піднятись. Що це занадто виснажливо і блаблабла. Правильно думала)). Спочатку справді важко. Весь час хочеться пити, а ноги не розуміють чому вони йдуть не по рівній поверхні як завжди. А ще треба не втратити дорогу. Тож ми уважно зиркали то наліво, то направо, шукаючи позначки маршруту по деревах і каменючках.
P7049575
Позначечка

Підіймаючись, можна натрапити на багато прекрасних речей:

IMG_4601
Квіти, що любенько собі ростуть
 
 
 
Іноді здається, що до гори рукою подати.
IMG_0392
 

Іноді, що ногою.

IMG_4474
 
Комусь може здатись, що він падає від утоми.
IMG_4470
 
Хтось відчуватиме купу сил та енергії.
IMG_4460
 
Головне – не забувати, що нагорі чекає прекрасний краєвид. І радість від того, що ми чогось досягли. Це справді було так круто і смішно водночас. Ми піднялись нагору, постояли втішені на самому вершечку, пофотографувались, поїли хліба, подумали про молоко. А потім хтось бовкнув: “А може насправді вершина не тут”. Ми всі посміялись, але зла думка закралась в голову. Тим не менше, то таки була вершина. Гіпгіп ура)
IMG_0386
 
Важливо:
1. Як пише Вікіпедія і як вже змогли перевірити ми, “До висоти приблизно 1300 м гора вкрита лісом, вище починаються альпійські луки, а ще через 100 м – суцільні кам’яні розсипища”. Тож, шановне панство, вважайте. Добре дивіться під ноги, аби не мати на тілі чогось дуже співзвучного з горою.
IMG_4528
 
2. Для того, щоб було легше йти, можна скористатись патиком (палицею). От як ця панянка на фото.
IMG_0148
 
3. Якщо немає чим зайнятись, завжди можна пограти показуху. Це дуже весело.
IMG_05041
 
 4. Вівці – це класно.
 
IMG_4308IMG_4328
 
 
Дякую за фото Тані, Юлі та Дімі.
 
Дякую горам, за те, що вони є.
 
Дякую всім, хто прочитав хоч рядочок.
 
 

You Might Also Like

5 Comments

  • Nazar Khoma Липень 10, 2013 at 23:27

    ахах
    Танюш, пост – супер

  • Nazar Khoma Липень 10, 2013 at 23:30

    побільше б таких 🙂

  • Кольоровий Олівець Липень 11, 2013 at 00:03

    старатимусь)

  • Lesya Ivanochko Липень 11, 2013 at 13:06

    це так весело! особливо панянка з патиком крута, охохо

  • Lida Hrytsiv Липень 25, 2013 at 22:03

    Таня – ти крута))))

  • Leave a Reply