Бути на морі

Якщо живеш в наметі біля моря, логічно сподіватись, що прокинувшись зранку, відчуєш легенький вітерець і побачиш неосяжну блакить.

Тим не менше, нам щастило прокидатись від того, що Петя розводив вогонь, надував матрац, вислуховував наше “Сьома ранку…схаменися…люди сплять..не шуми. Петя, лягай спати. Петя!”.

За це я йому дуже вдячна, адже ми все одно не змогли б спати довше за ранній ранок. Потім сонце починає немилосердно пекти, ніби каже “Думаєш, що зможеш залізти в намет, щоб переодягтись і при цьому не перетворитись на яєшню?”.

Тому потрібно якось втікати – залазити в море, ховатись у затінку подекуди існуючих дерев чи маститись трьома шарами захисного крему. До речі, море справді чисте. Тобто, прозоре. Без водоростей і медуз.

Ми борсались у воді, пірнали з маскою, плавали на матраці, валялись на пляжі, читали книжки, розгадували японські кросворди, грали на укулеле, лазили на башту, тусили по кемпінгу…

 

Одного прекрасного вечора ми вирішили піти в Морське, щоб трохи закупитись і розвіятись. Я тоді відчула дивну радість від “цивілізації”. Виникає таке смішне відчуття, коли бачиш холодильники, йогурти, дискотеки після п’яти днів, сповнених відпочинком і незнанням того, котра зараз година чи який день.

Я рада, що змогла познайомитись з новими людьми (дуже хорошими). Наші сусіди стільки всього нам дарували…Починаючи з приправ і закінчуючи саморобними стільцями. Щира їм подяка.

А ще…я краще почала розуміти власних друзів. Спільне проживання, прибирання і їжі приготування дозволяють дізнатись багато цікавого один про одного.

До речі, про їжу. Я не полінувалась фотографувати все, що ми готували. Тож маєте змогу поспівчувати нам чи позаздрити. Або просто посміятись з цих вишуканих страв. І ще одне. Коли будете гратись у кулінарів, не забувайте, що для приготування їжі потрібно мати вогонь. Будьте обережними)

А ось і їжа)

Макарони з додаванням усього.

 

 

 

 

 

Сніданки)

 

 

 

 

Було ще стільки всього:

• зустріч зі збирачем податків
• здивування через дядька з металошукачем на пляжі
• дарування “Карпатського” чаю харківським людям
• собака Ада
• “Ляпис Трубецкой” на весь автобус
• знайомство з милим білорусом, який успішно спробував опанувати укулеле
• стрибання у хвилі
• безкінечний Sprite
• намагання пояснити, що таке “кавун”
• вперше в житті куштування шаурми (можливо, останнє)
• ночівля надворі
• весела сусідка у поїзді, яка мільйон всього цікавого нам розповіла
• і невимовне відчуття свободи, яка панувала навколо…

Крим, ми ще повернемось)
Дякую всім.