А у нас нафта й газ. А у вас?

А у них літаки, високоякісне обладнання профінансоване Європейським Союзом і акцент на якості навчання, а не на кількості студентів.

 

P.S. Якщо ви не розумієте про що я, раджу прочитати попередні пости – Польща. Початок, Холм і Варшава.

 

Якщо ти перекладач, звісно вчи теорію, але займайся і практикою – гортай книги, вишукуй слова, створюй нові тексти. Якщо ти програміст, то вивчай програми, дізнавайся нове, вчи мови програмування, але обов’язково, чуєш, обов’язково займайся практикою. Те саме з лікарями, педагогами, співаками, гончарями, письменниками, кондитерами, столярами, економістами, менеджерами, рестораторами… Теорія – це добре. Але практика є неймовірно важливою.

Польський університет допомагає студентам стати льотчиками, не просто розповідаючи де яка кнопка знаходиться, а надаючи можливість літати. Поки ми фотографувались на фоні блискучих літачків, якийсь щасливий студент використував свої практичні години: разом з інструктором здіймався у повітря, знову приземлявся, тренувався, кружляючи над Холмом.

Мені теж неймовірно захотілось політати. Це ж, напевно, так гарно бачити крихітні будиночки, мацюпусіньких людей, річки-струмочки, дороги-ниточки.

Ми відвідали суперпупер лабораторії. Ті приміщення преповнені новим, досконалим обладнанням. Як справжній філолог, я не запам’ятовувала багато технічної інформації. Тому, опис устаткування може вас не надто вдовольнити.

Це не велика мішалка для тіста.

Це не металошукач, з яким товстенький дядько на пляжі шукає у піску золоті прикраси.

На території цього казкового будинку живуть білочки. До речі, у Франківському парку також є такі рудохвості крихітки. Вони взагалі не страхопудки – сміливо підбігають, лазять по ногах, очікують на їжу. Вибираючись на прогулянку, візьміть трохи горіхів)

 

Мирного всім неба. І сповненої добром душі.