А у них літаки, високоякісне обладнання профінансоване Європейським Союзом і акцент на якості навчання, а не на кількості студентів.
P.S. Якщо ви не розумієте про що я, раджу прочитати попередні пости – Польща. Початок, Холм і Варшава.
Якщо ти перекладач, звісно вчи теорію, але займайся і практикою – гортай книги, вишукуй слова, створюй нові тексти. Якщо ти програміст, то вивчай програми, дізнавайся нове, вчи мови програмування, але обов’язково, чуєш, обов’язково займайся практикою. Те саме з лікарями, педагогами, співаками, гончарями, письменниками, кондитерами, столярами, економістами, менеджерами, рестораторами… Теорія – це добре. Але практика є неймовірно важливою.
Польський університет допомагає студентам стати льотчиками, не просто розповідаючи де яка кнопка знаходиться, а надаючи можливість літати. Поки ми фотографувались на фоні блискучих літачків, якийсь щасливий студент використував свої практичні години: разом з інструктором здіймався у повітря, знову приземлявся, тренувався, кружляючи над Холмом.
Мені теж неймовірно захотілось політати. Це ж, напевно, так гарно бачити крихітні будиночки, мацюпусіньких людей, річки-струмочки, дороги-ниточки.
Ми відвідали суперпупер лабораторії. Ті приміщення преповнені новим, досконалим обладнанням. Як справжній філолог, я не запам’ятовувала багато технічної інформації. Тому, опис устаткування може вас не надто вдовольнити.
Це не велика мішалка для тіста.
Це не металошукач, з яким товстенький дядько на пляжі шукає у піску золоті прикраси.
Це не апарат МРТ (ви теж згадали на секунду Dr. House?)
Це не мийка.
Це не личко свинки.
Це не адронний колайдер.
Це не…Хм, це не що?
На території цього казкового будинку живуть білочки. До речі, у Франківському парку також є такі рудохвості крихітки. Вони взагалі не страхопудки – сміливо підбігають, лазять по ногах, очікують на їжу. Вибираючись на прогулянку, візьміть трохи горіхів)
![]() |
Камін з гербом міста – шик і гордість) |
Мирного всім неба. І сповненої добром душі.