Історії Листопад 3, 2015

Куди зникають друзі

Позавчора був неймовірно чудовий день. Після тижня постійних роздумів і домашніх турбот я нарешті дочекалась неділі – дня, сповненого подій та зустрічей з близькими людьми, яких у мене успішно крадуть закордон і робота. Осінь, тепло, листя, гарячий чай. Я обійшла все місто, час від часу змінюючи своїх супутників. Ми розмовляли, сміялись, ділились важливими для нас думками. А ввечері я сиділа з дівчатами в кав’ярні і насолоджувалась їхньою компанією. Мені буває так добре з людьми. З тими, кого я відчуваю.

Зазвичай, щоб зрозуміти твоя ця людина чи ні, не треба багато часу. Коли ми з Максом готувались до весілля, то зустрічались з багатьма особами. Адже нам треба було стільки всього організувати, стільки проконтролювати… Починаючи з їжі у ресторані та завершуючи поведінкою ведучого. Так ось, зустрічаючи нових людей, ми з перших секунд уже знали чи вони розуміють, чого ми хочемо. Чи відчувають нас. Чи підходять нам. 

Та насправді, це не надто важко.

Людина не підходить, якщо каже:

  • а чого таке маленьке весілля
  • нє, ну кілька пляшечок горілки треба
  • а чого без традицій
  • а батьки не проти
  • ну ви дивіться самі, але
  • ну взагалі-то тут хочеться каблучків
  • ну зазвичай купують пишні плаття

І так далі. Але я відійшла від теми. Весілля пройшло добре. Ми щасливі і раді, що зустріли купу крутих людей, які допомогли зробити свято по-справжньому нашим. Друзі неймовірно нам допомогли. Дякую вам усім!

Щодо друзів. Чи можна зрозуміти з першого погляду (слова, руху), що ти хочеш дружити з цією людиною? 

Зовсім ні. Принаймі, так було у моєму житті.

12167555_1627445184194938_310540461_n

У мене немає жодного друга, з яким у нас все би склалось від початку. Всі мої besties спочатку мене дратували. Я ніколи б не могла подумати, що вони стануть мені найближчими людьми. Через різницю в характерах, типах поведінки та стилях одягу я не думала, що зможу подружитись з ними. Занадто пафоcна, занадто прямолінійна, занадто добра, занадто жорстка…У своїй голові я починала вішати на людей ярлики, а насправді “занадто” якоюсь треба було назвати мене.

Проте ми розмовляли, сміялись, проводили разом все більше часу і я розуміла, що знайшла близьких людей! Але не завжди все складається ідеально. Мабуть, можна знайти тисячу причин, які віддаляють нас від людей. Я згрупувала їх у три категорії:

1. Обставини

Ви вчились разом у школі чи університеті. Були завжди разом. Ділились таємницями і плакали одна в одної на кістлявих плечах. А потім раптово закінчився якийсь період. Університет чи школу закінчено. Шляхи розминулись. У вас почалось нове життя, наповнене іншими подіями та людьми. І ви ніби й друзі. Але зідзвонюєтесь все рідше й рідше. 

Що робити:

Щоб зберегти дружбу треба частіше бачитись чи хоча б розмовляти по телефону. 

2. Час

На щастя, ми змінюємось. Читаємо нові книги, їздимо кудись, знайомимось з людьми. Пам’ятаєш період, коли за один тиждень чи місяць раптово змінилось все? Коли ти починаєш думати по-інакшому чи сприймати світ по-новому, тобі вже важко спілкуватись з людьми, які не пройшли такий самий шлях розвитку/дорослішання/позитивних чи негативних змін. Таким чином, колишні друзі перестають розуміти один одного. Образи та непорозуміння можуть назавжди все зруйнувати.

Що робити:

Варто намагатись порозумітись. Спробуй завжди ділитись своїми думками, новими ідеями та враженнями. Допоможи другові розвиватись разом з тобою.

3. Рішення

Бувають і жорсткіші моменти. Часом якогось слова чи погляду може вистачити, щоб зруйнувати певний рівень довіри. І тоді вже нічого не хочеться. Ні пити разом чай, ні розповідати один одному таємниці, ні тим більше миритись. Хтось вирішує припинити стосунки. І тоді дружба поволі гасне.

Що робити:

Заспокоїтись і зрозуміти, що таке трапляється. Люди знайомляться, сваряться, забувають один одного. І в цьому немає нічого поганого за умови, що в серцях чи думках не залишилось гіркоти. Якщо ніхто ні на кого не ображається, то можна сприйняти цей час, як крутий етап, що дійшов до свого завершення. 

Крім того, якщо тебе щось таки мучить, завжди можна почати знову. Переконайся, що ти справді цього безкорисно хочеш і потребуєш. А тоді відкрийся хорошим емоціям.

Мої друзі надихають мене своєю поведінкою. Н допомагає мені ставати активнішою. Ю вчить, як ставати відкритішою та позитивнішою. А змушує бути впевненою і сильною. О завжди надихає вірити і довіряти. А ще ж є ті, які підтримують, розважають, допомагають, тішать… 

Справжніх тобі друзів!

І мені теж!

P.S. Фото з нашого з Наталею пікніка, який ми неодноразово переносили через погану погоду. Врешті провели його вдома. Це тип пікніка номер 4 під назвою “Не зважаючи на все”. Повну класифікацію пікніків можна прочитати у цьому пості.

 

You Might Also Like

3 коментарі

  • Yulia Листопад 5, 2015 at 10:40

    LoveLoveLove

  • Aliona Листопад 10, 2015 at 23:23

    Змушує задуматися ) дуже гарно !))

  • Leave a Reply