Історії Листопад 9, 2017

Азбука 6 місяців

А

Ааааа, – закричав ти і я подумала “Єс, це сталось, я змогла!” Ти вперше лежав у мене на животі, а потім тебе майстерно укутали і трохи подивувавшись цьому світові, ти задрімав.

Б

Біль. Дитину болить пальчик, а маму серце. Раніше ця фраза здавалась мені перебільшеною. Я взагалі не люблю ці всі ніжності, няшності, розхвалювання. Але коли тобі брали кров з пальчика, моє серце билось частіше, ніж будь-коли. Коли у тебе були коліки, мені хотілось, щоб чарівна фея поміняла нас місцями. Коли ти ще не тримав голову і плюхнувся носом об татове плече, мене дуже заболіло. І навіть не хочу думати, що скоро ти почнеш повзати, а потім ходити і бігати. Бо як я маю згладити всі гострі кути в домі?

В

Вітер. Від нього твоє волоссячко розвівається, ніби цвіт кульбабки.

Г

Гармонія. І баланс. Те, до чого я так прагну. Перший місяць – mission impossible. Другий місяць – mission менш impossible. Третій місяць – кажете я колись була перекладачем? Четвертий місяць – ти заснув, тато працює, піду прийму душ, а ні, ти вже прокинувся. П’ятий місяць – що вже, що з цим часом? Шостий місяць – я так тебе люблю!

Ґ

Ґрунтовних знань про виховання дітей у мене так і немає. Потроху черпаю з різних джерел, починаючи з серйозних книг і закінчуючи написаними з помилками мамських постів у інстаграмі. Дивуюсь, як 100% впевненими у своїй правоті є люди з протилежними точками зору. Доводять щось один одному в коментарях, зляться, повчають. А я? А я трохи вагаюсь, аналізую, слухаю мільйон порад і трохи дорікань, а потім роблю вибір. 

Д

Друзі. Стосунки з ними змінюються, чесно. Люди, з якими я спілкуюсь, раптово почали поділятись на кілька груп:

  • ті, спілкування з якими змінилось лише на краще, не зважаючи на те, що у них немає дітей
  • ті, які думають, що єдині цікаві мені теми – вагітність і дітки
  • ті, які кажуть “нащо так рано заводити дітей. мінімум у 30”
  • ті, хто дає мені сотні порад

А якщо без надто жорстких узагальнень, мене завжди вражає факт, як кардинально змінюються думки, люди, переконання. 

Е

Е-е-е,
Де то мама, де?
Нема мами, пішла в поле,
Там бур’ян на ниві поле.
Е-е-е,
Ось вже мама йде!

Перший віршик, який для тебе вивчила – “Голосні звуки” Марійки Підгірянки. Він такий милий і легкий. Цікаво, чи любитимеш ти читати. І чи перечитаєш всі мої дитячі книжечки. Матильдо, Міо, Карлсоне, Чарлі, Поліанно, Гаррі, Фродо, тримайтесь!

Є

Єчас розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів“. На все свій час. Невідомо ким я буду через декілька років. Можливо, бігтиму зранку на роботу, одягнувшись у діловий костюм. Може пересаджуватиму вазони у керамічні горщички власного виробництва. Може, я сонна лише повертатимусь з вечірньої зміни з якогось заводу. А може варитиму їжу на тиждень для багатодітної родини. Або взагалі йтиму галасливою вулицею іншого континенту, шукаючи роботу. Не-ві-до-мо. То може час припинити повертатись до “якою я була” і не вигадувати собі “в ідеалі я маю бути такою“? А час насолоджуватись материнством, любов’ю, турботою і особливим часом допомоги тобі у пізнаванні світу.

Ж

Життя стало цікавішим. І швидшим.

З

Захоплення набули чіткіших обрисів. Тепер я точно знаю, що хочу випробувати, чого навчитись і чого уникнути.

И

тИ змінюєш наші планИ і пріорИтетИ, спИскИ покупок і думкИ.

І 

З іменем ми довго не вагались. Серед варіантів були Лев (раррррр), Макс (“Ну, Макс, мені не подобається, коли у батька і сина однакові імена”) і Лука. З давньогрецької твоє ім’я перекладається, як “світло”. Ти і справді приносиш світло у життя близьких. Лука, хмм… А як же ви називаєте його ніжно? Та як завгодно. Лукасик, Лукусик, Лу, Лукі… Коли буде нечемним, називатимемо Луціусом. (підморгую)

Ї

Перша твоя їжа – розтовчений вилкою банан. Маленькі ніжки, що бовтаються в кріслі від IKEA. Вся кофтинка у плямах.

Й

Його неможливо не любити. Годуєш дитину і всередині утворюється клубочок з суцільної ніжності. Хочеться зацілувати дитиночку, заобіймати, захистити від усіх. Потім буває важкий день. І я злюсь на себе, Макса, дитину. Але правильні почуття таки беруть гору. 

К

Кажуть, чим старша дитина, тим важче. Проте поки ми зробили висновок, що все навпаки. На початку все незрозуміле. Все якось недолуго.Але стає краще. Я вчусь бути класною мамою, а ти – чемною дитиною. Разом тупимо, поволі налаштовуючись на одну хвилю, розуміючи один одного все краще і краще. 

Л

Любов. Звісно, про любов до власних діток говорять всі. Але пережити це відчуття, яке зростає разом з дитиною… Ти ростеш, як на дріжджах. Поспав годинку – здається, що змінився, подорослішав. Посміхаєшся, і ми з татом танемо. 

М

Ма-ма-ма-ма, – почав казати ти на 6 місяці свого життя. Зранку будиш нас з татом своїм лепетанням. І ми прокидаємось щасливі. Хоч і невиспані. І втомлені. 

Н

Ніколи. Коли ми дізнались про тебе, то зрозуміли, що життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Але повністю це осягнули лише з твоїм народженням. Ми з татом ніби сіли в ракету, яка перенесла нас на зовсім інший рівень життя (не вищий, не нижчий, просто інший), де ми досліджуємо місцевість, приборкуємо емоції, саджаємо насінинки нових звичок та іноді переглядаємо альбоми з минулого, дивуючись, чим ми займались, коли у добі було 24 довших і точно інших годин.

О

Останній раз я була в кіно десь на початку весни. І це те, чого мені так хочеться. Запізнюватись на сеанс, насолоджуватись особливим запахом попкорну та ще чогось, бути єдиними, хто сидить у першому ряду, здригатись від голосних звуків, плакати на особливих моментах… Я аж трохи заздрю львівським та київським матусям, у яких є “тихі” сеанси – можливість відвідувати кіно з дітками 0+. 

П

Піти на плавання. Дуже хочу! Плюскатись з малим у водичці. Вчитись плавати і пірнати. Але поки холод і “winter is coming” відсувають мої плани.

Р

Рррррр – треба навчитись вимовляти цю букву, щоб могти тобі спокійно читати всі книги світу і не хвилюватись.

С

Старість близько. Як би не смішно це звучало від 23-річної дівчини, але після того, як цей рік пролетів у мене перед очима зі швидкістю світла, я злякалась, що далі буде тільки гірше. Не встигну й оком змигнути, як голограми моїх внуків передаватимуть нам з Максом привіт і сміятимуться з того, що ми все ще користуємось смартфонами. Раритет.

Т

Терпіння. Те, чого мені ніколи не вистачало. І зараз ти вчиш мене бути терплячішою. Допомагаєш цінувати тепер. Навіть, коли прокидаюсь з думками, що все пропало. 

У

У тебе сині очі та волосся, що змінює колір кожного місяця.

Ф

Фільм першого року твого життя має бути класним. Знімаючи кожного дня секунду, фільмую те, як ти ростеш. Оце здивування буде і вигуків “Вав, як усе змінюється!”

Х

Хочу разом з тобою і татом побачити світ.

Ц

Цей пост – своєрідний лист тобі. А швидше пам’ятка для мене про події та відчуття цього

Ч

часу.

Ш

Шість місяців разом. 

Щ

Щастя, щирість, щоки, що так мило трясуться під час їзди по наших дворах.

Ь

Зм’якшити хочеться все: гострі кути вдома, величезні ями на дорогах, злі вирази облич людей в черзі до педіатра. А ще тон мого голосу, коли кілька днів не виходжу з дому. І Максові набурмосені брови, коли я дістаю його новоствореними планами на його час.

Ю

Ай лав Ю – каже тітонька, виводячи на животі дитинки уявну літеру U під час масажу. Я пробую робити те саме, але Лука не любить масаж так, як люблю його я. 

Я 

Я дякую за ці 6 місяців і вірю, що наступні 6 будуть ще кращими!

You Might Also Like

2 Comments

  • Helga Bosiak Листопад 9, 2017 at 14:41

    Дуже чуттєва стаття
    Я думаю, Луці буде цікаво це почитати! Ну і відео – це завжди захоплює

  • Leave a Reply