Історії Найкраще Грудень 29, 2017

Мій екс

Каву подано. На кухні чути брязкіт посуду та неквапливе дзюрчання води. Вечір добігає кінця. Мій екс починає мнутись, трохи нервово походжати кімнатою, мямлить щось про “мені вже пора“, “та вже пізно, тепер ви до нас в гості приходьте“. Але ні, ще зарано. 

“Почекай, ще тортика з собою візьми.”

“Ти вже йдеш. Ох, як швидко час пролетів.” 

“Жахливо посиділи.”

“А мені дуже сподобалось.”

“Ну ти й мочив. Таких дровеняк наламав…”

“Неправда, ми гарно провели час.”

Мій колишній вже не може цього витримувати. Стогне, що вже час іти. І поки всі спостерігають, як він натягує черевики і тепло закутується, я маю змогу подумати про те, як нам було разом.

Мої враження від наших стосунків змішані. Були радісні та щасливі дні. Він доводив мене до сліз, завдавав болю, змушував виходити із зони комфорту. 

Все почалось взимку, у чудову пору, яку розбавили святами, щоб серця не затверднули від морозу та суму. Наша зима промайнула непомітно. Як і кожні стосунки, наші почались з букетно-цукеркового періоду, солодких обіцянок та високих сподівань. Ми багато запланували, розписали завдання, але незабаром про них забули і просто проживали зиму, погойдуючись на хвилях випадковостей та рутини.

Весна стала для наших стосунків наступним етапом. Все навколо отримувало нове життя: земля, дерева, квіти, проекти… Серця сповнювались надією. Екс обіцяв, що все буде добре. Робота, проекти, перша зйомка у рекламі… Далі – більше. У травні залив мене дощем та щастям. Подарував сина. З трепетом згадую ті дні, наповнені ніжністю, хвилюванням та новими емоціями. 

Влітку надихнув мене на здорове харчування. Казав мені не їсти м‘яса, ховав цукерки, забував докупити кави. Так було добре на прогулянках та пікніках – ми майже жили на вулиці. Всі робочі плани розбились в друзки. Часу разом залишалось все менше й менше. 

Заштовхнув мене в осінь, огорнув хюґністю, звозив у гори, навчив любити близьких, подарував мільйон посмішок та трильйон приємних моментів. І ось, знову зима. Знаю, у нас вже майже все скінчено. 

Посуд помито. Він, взутий та закутаний по самі вуха, стоїть біля дверей і мовчить. Гості вже навіть не дивляться на нього. Всі чекають на таємничого друга мого екса. Я обіймаю його і тихо кажу дякую.

Двері зачиняються, лунає дзвінок. Всі захоплено вітають нового гостя. Обіймають його, розповідають про найбожевільніші плани, діляться бажаннями та таємницями. Всіх огортає відчуття щастя та віра у найкраще. Я посміхаюсь. Ну, привіт, 2018-ий. Я чекала тебе.

You Might Also Like

Leave a Reply