Стиль життя Березень 16, 2018

5 дій, які змінили моє життя у 2018

Таня, відійди від вогню

Заголовок цього посту звучить надто сильно. Клікбейт, подумаєш ти. Але ні, ці 5 простих та не дуже дій справді змінили якість мого життя. Впевнена, що з тобою буде те саме. Отже, почнемо!

Сортування сміття

Раніше я ставилась до цього зовсім несерйозно. Сортувала лише папір та пластикові пляшки. Все інше без роздумів йшло у відро. І мене те відро не надто турбувало. А потім я включилась. Перечитала блог Маріанни Бойко. Замовила ЕМ-контейнер. Купила бокаши в Земледарі. І почала робити компост. Це було одне з найдивніших моїх рішень, зважаючи на те, що у нас немає ні балкону, ні грядки під вікном. Про сам досвід компостування ще якось напишу. Зараз можу сказати напевне – 80% щоденного сміття складали саме органічні відходи. 

Коли сортуєш сміття, віддаєш макулатуру безхатькові, зменшуєш кількість походів на смітник втричі, то почуваєшся справді класно! Я у такі моменти пишаюсь собою. Зараз наше сміття складається приблизно лише з підгузків (цим я не пишаюсь, але якраз дочитала книгу про висаджування і намагаюсь практикувати). І це круто, коли розумієш, що не продукуєш сміття! Сортувати не важко! Ось детальна стаття, як це робити. Важко знайти місце куди здати відсортоване. Це я про Франківськ. Зі склом, папером та пластиковими пляшками зрозуміло. А як же все інше? Якщо хтось має інфо, діліться! Поки мені відомо лише про ці пункти збору.

Усвідомлені покупки

Перший пункт мого списку потягнув за собою усвідомлені покупки. Все почалось напевно з бестселера Марі Кондо “Викинь мотлох з життя“. Це справді революційна книга, що допомагає зробити домівки затишнішими, а їхніх мешканців – спокійнішими. Я читала це творіння Марі і з кожним розділом намагалась змінити дім на краще – зменшила кількість одягу, поскладала шкарпетки вертикально, посортувала книги, але… Сама ідея “викинути мотлох” мене не влаштовувала. Просто я розумію, що непотрібні мені речі зникнуть лише з мого дому, але не зникнуть з життя. Вони розпочнуть захопливу пригоду, кіноісторія якої не поступилась би найкращим стрічкам та шоу: спершу попередній відбір на шоу “Сміття країни” чи “Країна має сміття” бородатими журі прямо біля контейнерів, згодом знімання у пригодницькому детективі “Таксі-5” (правда замість Пежо-407 – вишукані сміттєвози). Далі фантастичне “Прибуття” на звалище і романтична зустріч з тоннами сміття у стилі “ВОЛЛ-І“.

Так ось, оскільки у Франківську, я так і не знаю куди можна здати бляшанки, ТетраПак від молока, старий одяг, який вже ніхто не носитиме через його поплямованість чи подертість, баночки від косметики, скляні банки і т.д., я змінила ставлення до покупок. Перед тим, як щось закинути у кошик, я думаю чи ця покупка буде корисною для мого здоров’я і нашої планети. Надто самовпевнено? Як моя мама, скажеш “Таня, ти зі своєю екологією…“, або як друзі, випалиш “Ти й так нічого не зміниш, бо більшість нічого не сортує і кладе пакет у пакет, накриваючи пакетом“. Тим не менше, попит формує пропозицію. І твій та мій вибір впливає на те, яким буде світ завтра.

Тому:

  1. Я прошу не давати мені кульочки.
  2. Йдучи за покупками, беру з собою рюкзак і полотняну торбу.
  3. Купуючи овочі та фрукти, кладу їх у власні пакети.
  4. Якщо вже в мене опинився поліетиленовий пакет, то я використаю його знову і знову.

Чесно, на початку мені було важко. Часто я інтроверт, тому спілкування з людьми буває дуже незручним. Спочатку мені було дуже незручно просити продавців, щоб клали рибу мені у мій власний пакет. Незручно, коли продавець все ж дає мені пакет, кажучи “та я так звикла, та він же безкоштовний“, а я маю сперечатись. Незручно від поглядів. Незручно пояснювати чому ти це робиш скептично налаштованим. Але потім стає зручно. І продавчиня фруктів каже “Ой, у вас такі гарні пакетики“. І жіночка з італійського магазину каже “Вам як завжди пакет не потрібен?” і дякує. І почуваєшся класно, і хочеш продовжувати. 

Записування витрат

Я хочу будинок. От дуже хочу. Хочу невеличкий затишний дім з каміном і верандою для повільних сніданків та розмовних вечорів. Хочу декілька кімнат і кухню з віконечком над мийкою, куточок для пса, власний сад зі старим круглим столиком на тоненькій ніжці, великим компостером десь у куточку, власно вирощеною городиною. А для цього мені потрібно багато тисяч доларів. А для цього потрібно їх заробити. А для цього потрібно навчитись заощаджувати.

This is how an ideal smoothie bowl looks like.

Записування витрат та прибутків дозволило мені зрозуміти куди зникають гроші. Оскільки записувати я почала лише з початку року, поки не можу зробити висновків щодо постійних пожирачів грошей, яких можна обдурити. Але я вже бачу, що можна змінити. На чому можна зекономити, на що наша родина витрачає більше, ніж ми здогадуємось про це і які наші прибутки. Для цього всього використовую безкоштовну версію додатку Buxfer. Мені зручно і дуже подобається.

Час на себе

Зараз більшість свого часу я приділяю дитині. Всі інші справи діляться за ієрархією, розфасовуючись по поличках “обов’язково“, “бажано“, “варто, але не горить” і “не обов’язково, але дуже хочеться“. Приготування їжі, прибирання, багато уваги дитині та спокійний вечірній час з чоловіком/фільмом/чимось смачним – обов’язково. Бо для мене це базові речі, які дозволяють почуватись щасливою. Робота – обов’язково, коли дедлайн і варто, але не горить, коли маю невизначені терміни. Ну, і звісно, блог і читання книг – не обов’язково, але дуже хочеться. Це речі, від яких не бачиш результатів одразу і не отримуєш прибутку. Та це те, що дозволяє мені вистрибувати з ярликів мама,  домогосподарка, копірайтер і приліплювати на себе інші бейджики. 

Smoothie bowl is the best breakfast.

А ще є Zakladka, розвиток творчості з “Пиши сильно“, бажання навчитись малювати в Adobe Illustrator, випікання тортів і походи в гості. І за цим всім далеко в кінці списку ховається Догляд за собою у версії Pro. Це я не про миття голови та інші елементарно необхідні речі. Я про масаж, спа, косметологів, фітнес, йогу, перукарів і т.д. В мене на такі речі зазвичай немає часу. Або думаю “ну, я ж сама можу позайматись вдома, то навіщо мені кудись йти і платити за це гроші“. “Я ж сама можу зробити собі педикюр“, “я ж сама….”

Від початку 2018 я вже пофарбувала волосся, сходила на масаж і манікюр. І я щаслива. Бо це класно, коли перекладаєш догляд за своїм тілом на когось іншого. Це класно вийти на вулицю не тому, що треба. Це класно хоча б на кілька годин відчути себе просто 24-річною дівчинкою, яка просто слухає розмови адміністраторів та мугикає під хіти дитинства, поки їй роблять манікюр. Не бути ні за кого відповідальною. Не планувати. Не думати. Просто бути.

Дозвіл бути неідеальною

Я люблю читати блоги закордонних матусь. Тому що у більшості вони дуже справжні. Вони дозволяють собі “не впоратись“, “не бути найкращою/найрозумнішою/завжди правою“. Вони діляться своїми невдачами, говорять про складність материнства і підтримують одна одну. Не закордонні матусі мені такими не здаються. Вони намагаються бути ідеальними, або хоча б удавати, що вони такі.

I learn how to be not perfect. I allow myself to make mistakes. I allow myself to live without regrets and jealousy. Just live!

Я так не хочу. Я зрозуміла, що не можу встигати всюди. Не можу догодити усім. Не можу бути ідеальною у всьому. Тому краще дозволю собі бути неідеальною. І не буду мучитись, що ось вже вечір, а я знов не встигла те, те і те. Ось знову пропустила повідомлення від клієнтки. А тут вчасно не відписала. А тут забула. І тут не додивилась. Тому – досить. Дозволяю собі помилятись. Бути. Жити.

Дозволяю собі один пост писати кілька тижнів, повертаючись до нього знову і знову. Дозволяю публікувати його, не зважаючи на те, що тут понад 1000 слів. Але мені так хочеться!

А що дозволяєш собі ти? І взагалі, що змінило тебе у 2018?

You Might Also Like

Leave a Reply