Дівчина років 35 з густо накрученим волоссям, сильним макіяжем і не по погоді прохолодним весняним платтям біжить у сторону ратуші. Гігантські кучері розвіваються на вітрі. Радість виражає все: затонка сукня, у якій їй не холодно, стук лакованих лодочок, гарячкові погляди то на себе, то на фотографа, то на новоспеченого чоловіка.
Чоловік виражає радість не так явно. Губиться біля фонтану та у своїх новеньких штанах на кант. Свіжа стрижка і поголеність роблять його беззахисним. Крутить у руках свідоцтво про шлюб, акуратно засунуте у файл. Йде у протилежну від нареченої сторону, перемовляючись з дружбою.
– Ходіть сюди, сфотографуємось біля яйця, — командує фотограф.
Наречена поправляє кучері, цмокає губами, задумується над тим, яка поза буде найбільш вигідною на фото. Наречений розвертається до неї та кричить “А документ якийсь треба?”
“Що?” – відкрикує вона, порпаючись у сумці у пошуках бокалів.
“Документ якийсь треба?” – питає він знову, наближаючись ближче до фонтану.
“Для того, щоб сфотографуватись?” – не розуміє жінка.
Перезирається з фотографом і сміється, бачачи, як чоловік показує свідоцтво у файлі. Їй вже можна зітхнути з полегшенням. Можна не прикидатись, що закохана на всі 100. Можна не голити ноги. Можна сказати, що насправді думає про пиво з хлопцями після роботи, сморід шкарпеток і найкращі способи витрачання його зарплати.
Але це все завтра. Завтра зранку у них ще буде багато їжі у пластикових контейнерах. Завтра вони вже відходитимуть від побажань щастя, розуміння і діточок, як на небі квіточок. Завтра вона вперше подивиться на нього без посмішки обожнювання. А сьогодні. Сьогодні вона сміється до фотографа, лукаво мружачись. Поправляє волосся і каже “Як хочеш. Можна і так, і без свідоцтва.”
Чоловік нарешті доходить до неї, несміливо обіймає за талію, видушує посмішку. Клац. Клац. Перехожі посміхаються. Дуже сміливі вітають і бажають щастя. Доброзичливці критично оглядають і вишукують що саме у луці нареченої є неправильним. Інші просто йдуть повз.
Клац! Клац! Ох, гірко.
4 Comments
Какой-то депрессняк ты нарисовала… По поводу небритых ног и вонючих носков. Такое впечатление, что женщины настолько циничны и злы, что только и ждут возможности высказать все, что их не устраивает сразу же.
И конечно же, не брить ноги ни за что на свете! Яжужезамужем! Можно теперь достать тот засаленный халат и растянутые лосины. Нечего быть красивой. Тем более для кого? Для мужа, что-ли?
Как-то депрессивно, как по мне
Дякую за такий розгорнутий коментар. У цьому пості я не намагалась узагальнити всіх чоловіків. Не знаю щодо всіх жінок, але якщо у моїй родині щось не влаштовує, то про це говорю. А щодо цієї пари, то це реальна ситуація, яку я побачила, і спробувала уявити яке у них буде життя. Я, на щастя, не Бог. І не знаю чи мої передбачення правдиві. Звісно, ноги можна голити, а можна й не голити. І можна бути щасливими, не зважаючи на рутину. Найважливіше – розуміння. А мені здалось, що у тієї пари його не було)
Я бы порекомендовал виджет комментариев перенести сразу под пост, чтобы провоцировать пользователей комментировать. Тут он практически невидим за “YOU MIGHT ALSO LIKE”
дякую за пораду! спробую)