Стиль життя Червень 27, 2019

Ми будуємо дім?

Як побудувати каркасний дім?

Я хочу жити у будинку. Я мріяла про це останні 20 років. Для когось – небагато, для мене – майже все життя. На початку 2019 я вирішила, що пора нарешті робити те, що хочу. Так і вчинила. Почала з найменших речей от як “піти з’їсти тортик”, продовжила “записатись до психотерапевта” і дійшла аж до “переїхати у власний будинок”. Остання дія наймасштабніша і зараз найбажаніша. Думок та емоцій багато. Ми з Максом метаємось між різними варіантами, кажучи собі то так, то ні. Записування думок завжди допомагає побачити все наново. А ще я дуже люблю щоденники. І відчуваю, що хочу це робити. Тому ось мій щоденник про наш найкращий у світі дім.

#our_home_should_look_like_this

Епізод 1

Отже, що дано?
Макс, приватний підприємець-програміст, хочу майстерню у гаражі, 26 років
Таня, гублюсь у декреті, шукаю способи заробляти пишучи, мрію про веранду, 25 років
Лука, рости – моя основна робота, дуже хочу свою кімнату і подвір’я, 2 роки

Зараз ми живемо у орендованій квартирі у старому будинку. Тут гарний ремонт: білі стіни і мінімум меблів. З позитивного – перший поверх, розміщення за 10 хв до центру, невелика оплата за оренду, дуже класний орендодавець і хороші друзі у сусідньому будинку.

З мінусів – перший поверх, розміщення за 10 хв до центру. Чому? От сьогодні під вікном нас чекав сюрприз! Пожмяканий презерватив і серветки. Іноді сюрпризи бувають у формі нічних гуляк, які забігають у під’їзд помочитись. Або просто ховаються у кущиках, від чого мені некомфортно і хочеться зашторити вікна.

Крім того, з кожним днем вільного місця стає все менше. Дверей немає, кухня малесенька, весь коридор займає автопарк Луки.

Коли думаю про власне житло, відкидаю варіант квартири. Так, він доступніший, але це не те, чого ми по-справжньому хочемо.


Вже 1,5 року як я шукаю будинки. Щось таке затишне, невелике, з власним подвір’ям. Я зберігала класні варіанти на олх, а потім думала про них, уявляючи що можна змінити, що додати, а з чим змиритись. Макс мене не підтримував. Казав: будуть гроші – будемо шукати. У нас немає машини. Це задалеко. Це негарно. Тут ще стільки роботи.

Іноді ми говорили про наш будинок мрії, додаючи все нові деталі. Раділи і обдумували варіанти. Але це тривало не довго. Повертались до роботи, так і не прийнявши ніякого рішення.

І раптом все змінилось. Одного дня я повертаюсь додому з прогулянки і Макс каже: “Я придумав – беремо ділянку в іпотеку і будуємо на ній каркасний будинок.” Я приймаю цю ідею в штики, але потім пів ночі про неї думаю. Далі буде.

You Might Also Like

Leave a Reply