Історії Лютий 21, 2020

Пан Томат подорожує

У пана Томата сьогодні особливий день. Він нарешті повертається додому після тримісячної подорожі світом. Дружина приготувала літній душ. Діти порозсідались на тичці. Всі завмерли в очікуванні. Пан Томат забіг на городчик, кинув валізу коло хатини старої Цибулі, обтрусив кармінові боки, обійняв усю родину і почав свою розповідь.

Дітоньки люба, кохана дружинонько… Як же я за вами скучив! Всюди був потрібним, а мені був потрібен лише дім. Лишень зійшов я з літака, як мене одразу взяли попід боки та давай переконувати піти працювати у якийсь ресторан:

– Містер Томейто, давайте до нас

Маєм фрайд Потейто, і Колу.

– А квас? – питаю.

– Ні, квасу не маєм. Є бургер і стейк.

– Е ні. Прощавайте. Бо буде містейк.

Тоді я подався у іншу країну.

– Містер Томатеу,

Приходьте на свято.

Я роззираюсь. Шукаю хоч когось з нашого краю. А там нікого. Ні пана Броколі, ні дідуся Буряка, ні братчика Гороха. Лише все шкварчить, сичить, бурчить. Сосиски, Бекон, Яйця в’яло розляглись на тарілках. Одне Гриби є… І ті вже мовчать, потомлені маслом.

Я швидко зібрався, спакував валізу і дременув з дощового міста. Захотілось туди де спекотно і можна трохи розслабити боки на якомусь лежаку. Побачив знайомого Огірочка. Він все пухирився, розповідаючи про якусь Ла Томатіну – місце, де має побувати кожен гідний томат.

Ну, я довго не думаючи, вирушив на той фестиваль. Леле, що ж там було. Томати жбурлялись, боки лускали, соки лились, сонце заливало все спекою. Я не витримав того сокопролиття і втік якнайдалі.

Так біг, так тікав, що втомився й задрімав. А прокинувся вже у якійсь вантажівці. Збоку товклись дівчата Цибулинки і парубок Базилік. Вони мені тлумачили про якісь фантастичні можливості, неймовірні перспективи, називали мене Доном Помодоро і хвалили мої наливні боки. Я вже навіть хотів глянути на ту їхню вишукану кухню, але як почув від водія щось на кшталт “паста деліціоза”, зразу з вантажівки скотився і додому подався.

Зараз дітки мене вітайте і міцно обіймайте.

Вже я з вами залишаюсь, а чужини я цураюсь.

З вами був пан Томат,

З четвертої грядки, де Кріп і Салат.

 

You Might Also Like

2 коментарі

  • Анна Журавель Лютий 22, 2020 at 09:40

    Танюша, це круто! Прям ходить Гарбуз по городу на сучасний лад) Чіпполіно відпочиває! Я перечитала кілька разів і кожен раз сприймається по новому!

    • mm
      colouredPencil Лютий 24, 2020 at 08:28

      Аня, я так це ціную! Читання від друзів зазвичай сприймається, як просто хороший тон. А з тобою я точно знаю, що коментар щирий!)

    Leave a Reply