Browsing Category:

Історії

Історії Жовтень 24, 2016

Коли твій чоловік – програміст

програміст

Привіт, стереотипи! Ось як люди зазвичай уявляють програмістів:Худий прищик з масним волоссям, який тільки й говорить, що про ігри та мови програмування.Бородатий задавака, який заробляє більше всіх і має купу закордонних рахунків.Товстулька у футболці “Eat.Sleep.Code.Repeat”.Приваблива дівчина зі всезнайським характером і в окулярах.Мій чоловік – програміст, але він не належить до жодної з цих категорій. Не буду про очевидне (всі різні, всі класні, всі особливі, не…

Історії Червень 28, 2016

Як відповідати на вакансію

як відповідати на вакансію

На якомусь із років університетського навчання (у кожної особи жага працювати з’являється у різний час) студенти починають відчувати, що стипендії недостатньо. Хочеться самореалізовуватись, заробляти багато грошей, доводити свою класність і випробовувати, що ж це за життя таке з 9 до 5. Отоді й починається веселість. …

Історії Червень 16, 2016

Як ми ходили у поліклініку

це поліклініка, крихітко

Макса болить спина. У понеділок ми зібрались і пішли у поліклініку. Були там о 9 ранку. Нас чудово прийняли – жінка у реєстратурі була неймовірно милою. Макса оглянув терапевт, відправив до невропатолога та на рентген. Поки Макс був у невропатолога, терапевт вже отримала результати аналізів та рентгенівський знімок. Разом з невропатологом вони поставили діагноз і призначили необхідне лікування. О 10 ми вже були вільними. Ось…

Історії Лютий 5, 2016

Чому мені потрібна універсальна кулінарна книга

Ти любиш готувати? Я ніколи не любила. Боялась зробити щось не так: нарізати кружальцями, а не кубиками; зарано додати картоплю; пересолити; відійти від рецепту; забути про якийсь складник. З часом все змінилось. Я вже не боюсь готувати. Мені подобається додавати щось інтуїтивно, не зациклюючись на деталях. Тим не менше, не маю достатньо досвіду, щоб могти приготувати що завгодно без рецепту. Ось тоді все і починається.…

Історії Грудень 3, 2015

Що для мене Вроцлав?

Вроцлав – це 119 автобус, який не чекатиме, коли я добігаю, а проїде повз рівно о 16:24. Коли їду на польську, то спершу сідаю на 119, а потім пересідаю на 109. До моєї школи їхати півтори години. Спочатку я витрачала на ці автобуси мільйон грошей. Крім того, часто не встигала купити квиток на зупинці, або не мала карточки, щоб купити його в автобусі. А зараз маю…

Історії Листопад 3, 2015

Куди зникають друзі

Позавчора був неймовірно чудовий день. Після тижня постійних роздумів і домашніх турбот я нарешті дочекалась неділі – дня, сповненого подій та зустрічей з близькими людьми, яких у мене успішно крадуть закордон і робота. Осінь, тепло, листя, гарячий чай. Я обійшла все місто, час від часу змінюючи своїх супутників. Ми розмовляли, сміялись, ділились важливими для нас думками. А ввечері я сиділа з дівчатами в кав’ярні і…