Пхикса і Плакса жили у дерев’яній хатинці на вершечку гори. Звідти було видно все село, кожну хатинку, кожнісіньку травинку, усіх чемних і нечемних. Пхикса любила доглядати за садком, прибирати вдома і читати книжки. Плакса обожнювала плавати у ставку і готувати млинці. Але на це у них було дуже мало часу. Адже вони мусіли слідкувати за порядком у селі внизу гори.Як тільки у селищі знизу якесь…
У пана Томата сьогодні особливий день. Він нарешті повертається додому після тримісячної подорожі світом. Дружина приготувала літній душ. Діти порозсідались на тичці. Всі завмерли в очікуванні. Пан Томат забіг на городчик, кинув валізу коло хатини старої Цибулі, обтрусив кармінові боки, обійняв усю родину і почав свою розповідь.Дітоньки люба, кохана дружинонько… Як же я за вами скучив! Всюди був потрібним, а мені був потрібен лише дім. Лишень…
Дівчина років 35 з густо накрученим волоссям, сильним макіяжем і не по погоді прохолодним весняним платтям біжить у сторону ратуші. Гігантські кучері розвіваються на вітрі. Радість виражає все: затонка сукня, у якій їй не холодно, стук лакованих лодочок, гарячкові погляди то на себе, то на фотографа, то на новоспеченого чоловіка.Чоловік виражає радість не так явно. Губиться біля фонтану та у своїх новеньких штанах на кант.…
Сніг робить зимові ранки світлішими. Прокидаючись о порі, коли так не хочеться вибиратись з-під ковдри, дякую за ще один день, а потім роблю найбільшу помилку у світі – беру до рук тоненьку холодну пластину, яка жбурляє мене у життя інших людей. Поринаю у новий вимір, де всіх звати з малої літери та через нижнє підкреслення – інстаграм.Час почати мою героїчну сагу. Що беремо з собою…
Каву подано. На кухні чути брязкіт посуду та неквапливе дзюрчання води. Вечір добігає кінця. Мій екс починає мнутись, трохи нервово походжати кімнатою, мямлить щось про “мені вже пора“, “та вже пізно, тепер ви до нас в гості приходьте“. Але ні, ще зарано. “Почекай, ще тортика з собою візьми.”“Ти вже йдеш. Ох, як швидко час пролетів.” “Жахливо посиділи.”“А мені дуже сподобалось.”“Ну ти й мочив. Таких дровеняк наламав…”“Неправда, ми…
ААаааа, – закричав ти і я подумала “Єс, це сталось, я змогла!” Ти вперше лежав у мене на животі, а потім тебе майстерно укутали і трохи подивувавшись цьому світові, ти задрімав.ББіль. Дитину болить пальчик, а маму серце. Раніше ця фраза здавалась мені перебільшеною. Я взагалі не люблю ці всі ніжності, няшності, розхвалювання. Але коли тобі брали кров з пальчика, моє серце билось частіше, ніж будь-коли.…